Неділя, 24 СічняПерший регіональний
Shadow

Херсонці можуть долучитися до збереження пам’яті та правди про Голодомор

Традиційно українці вшановують пам’ять загиблих під час Голодомору 1932-1933 років в останню суботу листопада. 

Кожен українець може долучитися до збереження пам’яті та правди про Голодомор.

В умовах карантинних обмежень це можна зробити долучившись до акції “Запали Свічку пам’яті”.

Цієї суботи, 28 листопада, о 16:00 долучайтеся до загальнонаціональної хвилини мовчання. Після якої ви можете вшанувати пам’ять про мільйони замучених голодом українців запаливши на підвіконнях своїх осель свічку.

А також: 
 
– записати свідчення від родичів-очевидців Голодомору та передати їх до музею (місцевого, краєзнавчого чи Національного музею Голодомору-геноциду);
– віднайти старі світлини рідних людей;
– передати до музею артефакти 1920-30-х років (сорочки, рушники, предмети побуту, тощо).
 
Пік Голодомору 1932 – 1933 років припадає на червень 1933 року. Тоді смертність в Україні досягла катастрофічних масштабів: щодоби жахливою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини — 1168 осіб, щохвилини — 20.
 
Через страшні масштаби злочину та цілеспрямовану політику тоталітарного режиму приховування правди про нього, вчені досі продовжують обговорювати точну кількість жертв. Приблизно ця цифра може досягати 7 мільйонів осіб на території УРСР та 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, які історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та в Казахстані.
 
До цього масштабного геноциду призвели цілеспрямовані дії радянської влади, яка за допомогою штучно створеного голоду, намагалася знищити український народ та упокорити українців, які прагнули побудувати самостійну та незалежну від Москви Українську Державу.
 
Детальніше про історію Голодомору 1932 – 1933 років та рішення Радянського Союзу, які призвели до масового геноциду українського народу, розповідає матеріал Національного музею Голодомору.
 
Нині серед живих залишились надзвичайно мало тих, хто пережив Голодомор 1932 – 1933 років. До того ж, вони, як і всі люди старшого віку, є особливо вразливими до коронавірусу. І потребують уваги рідних та близьких. Тож День пам’яті жертв голодоморів має стати додатковою можливістю приділити увагу та надати підтримку тим, хто сьогодні потребує нашого піклування.
 
Адже Їхні спогади, їхні світлини, пам’ятки минулого, що вони зберігають, зміцнюють пам’ять роду і національну пам’ять. Завдання сучасного покоління – зберегти і передати цю пам’ять, зберегти історію живою.
До 87-х роковин Голодомору Український інститут національної пам’яті підготував книгу “Пам’ять роду”, до якої увійшло 16 історій родин, які пережили геноцид 1932-1933 років. Електронна версія книги вже є у вільному доступі за посиланням.
 
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *