П’ятниця, Грудень 6Перший регіональний

Я не просто людина – я пісня. Ексклюзивне інтерв’ю з Ніною Матвієнко

Цими вихідними на Херсонщині перебувала народна артистка України Ніна Матвієнко, яка дала два творчі вечори у Херсоні та Новій Каховці. Журналісти ПЕРШОГО РЕГІОНАЛЬНОГО мали можливість поспілкуватися з Ніною Митрофанівною і поставити їй самі різні запитання: про життя, про зятя Арсена Мірзояна, про боротьбу Али Пугачової з конкуренцією на сцені, про сучасну естраду та інше. Якими були відповіді, читайте далі.

Як виникла ідея дати творчі вечори на Херсонщині і долучити до участі талановитих дітей?

  • На Херсонщині я була дуже давно, коли виступали з тріо «Золоті ключі» та з хором Верьовки, проте, щоб сольно виступати, такої можливості не було. Тому з радістю прийняла запрошення від керівника Благодійного фонду «Янголи бажань» Тетяни Буренко відвідати Таврійський край та дати творчі вечори. Поки я можу дарувати людям свій спів, доти і буду на сцені.

На афіші Ви постали в дещо незвичному образі – стильний капелюх, яскраво-жовте вбрання. Це можна тлумачити як зміна іміджу, репертуару?

  • Та, ні. Це мій повсякденний образ. Я ж пані. А капелюшки полюбляю з років 25, була дуже модерна. В мене їх ціла колекція. Я не просто людина. Я – пісня. Треба завжди бути гарно одягненим. Також важливо підбирати одяг під репертуар.

Як бути в тренді і не втратити своєї жіночності? 

  • Наші дівчата такі красиві, завжди намальовані, на підборах – найкращі в світі. Порад для них не маю, адже сама в них багато чому вчуся, особливо у доньки. Вони дуже практичні, зараз переймаю в них моду ходити у кросівках – це ж дуже зручно! А от у Європі жінки не такі.

Бути актором, артистом – це велика праця. Ви мусите постійно віддавати свою енергію. Як ви відновлюєте сили?

  • Включаюся у розетку (жартує). Все Бог дає!

Незабаром Херсонщину з сольним концертом відвідає Ваш зять –  Арсен Мірзоян. Якось Ви казали, що його пісню «Джеральдіна», яка стала хітом, не сприйняли і взагалі критично ставитися до його творчості.

  • Все може бути, бо мені хотілося б не «Джеральдіну», а «Галину» чи «Катерину» (посміхається). Просто історія, яка покладена в основу пісні – лист Чарлі Чапліна своїй дочці, мені була не відома. До речі, нещодавно я разом з онукою відвідала концерт Арсена у Палаці культури «Україна», було багато гарних пісень. Якщо подивитися на те, скільки людей прийшло на його концерт, то впевнено можу сказати, що творчість Арсена Мірзояна потрібна людям.

Більше 20 років Ви співали у Національному заслуженому академічному українському народному хорі України імені Григорія Верьовки. Хотілося б дізнатися Вашу думку щодо скандального їх виступу – виконання пісні про колишню голову Нацбанку України Валерію Гонтареву.

  • Це їхнє право, вони ж мені не підлеглі. Я там 21 рік вже не співаю. Це дикі люди таке роблять! Не можу зрозуміти цього сміху і істерики, не по – людські це . Я б цього не робила.

До 70-річчя примадони Али Пугачової було чимало телепрограм, присвячених стосункам на радянській естраді – внутрішній боротьбі за сцену і можливість бути зіркою. От на українській сцені такого не було, щоб хтось із артистів когось давив, чи не так?

  • І слава Богу! Пугачова була особистістю, біля якої всі меркли. Щодо України, то в нас усі були самодостатні, професійно підходили до справи і раділи успіхам інших.

Яке Ваше ставлення до сьогоднішніх зірок естради?

  • Дуже цікава в нас естрада. Так багато нових красивих облич, і постійно вливаються нові й нові таланти. Але я не встигаю їх усіх запам’ятати, навідміно від мого сина, який постригся у монахи. Він в курсі усіх змін і всього, що відбувається у країні. Наша естрада – земна, лірична, багато любові, естетики.

А щодо авторів? От найвідоміша пісня у Вашому виконанні «Ой, летіли дикі гуси»… Чи є зараз такі композитори, яких можна співставити з Ігорем Дмитровичем Покладом, Юрієм Євгеновичем Рибчинським?

  • Зараз зовсім нова плеяда. Приміром, Яна Гольдан, Лама, у Вокарчука теж багато цікавого є.

У Вас був цікавий номер з групою «Танок на майдані Конго». Чи плануєте ще подібні експерименти?

  • В мені і з Монатіком був виступ… Як кличуть, – так йду, але сама не напрошуюся. Намагаюся виконувати те, що маю. Адже, якщо не я то хто? В мене багато камерних творів, маса обробок на українські народні пісні: колискові, різдвяні… Дуже люблю співати акапельно, щоб мені ніхто не заважав.

У Вашому репертуарі багато українських народних пісень, молитов, балад. Скажіть, будь ласка, а чи є щось таке особливе, про що Ви ще хотіли б розказати глядачу?

  • Так, я у пошуках духовної пісні, щоб вона була глибинною за контекстом. Мені багато щось пропонують, але все не те. Нещодавно я виконувала «Молитву Катерини» Івана Карабіца на слова Катерини Мотрич. Це дуже сильно, бо я, навіть, її не співала, а читала з хрипом у голосі.

Ваша велика родина складається з творчих особистостей, кожен з яких талановитий по-своєму. Чи робите ставки на маленьку онуку? Якою хочете її бачити?

  • Як Бог дасть! Поки що боюся її загружати, придивляюся.

Україна сьогодні переживає непрості часи. Що Ви побажаєте українцям, щоб здолати ці труднощі?

  • Треба жити у мирі і злагоді, дбати про свою землю і свободу. Треба думати про те, хто ми є – ми не раби! Наш недолік – ми допускаємо, щоб над нам знущалися, ми дуже довірливі, але треба Богові довіряти, а не брехунам – політикам при владі, які по-Юдинські підходять до людини, обіцяють, а потім її знищують, морально і духовно.
Зліва на право: громадська діячка Тетяна Буренко, народна артистка України Ніна Матвієнко, журналіст Елеонора Гуськова

В одному з інтерв’ю Ви казали, що маєте наміри перебудувати материнську хату під музей.

  • Я кажу про це щороку, та родинні злидні не дають нічогісінько зробити.

Для Вас Україна – це…

  • Для мене Україна – це продовження мого роду, це те місце, куди я поспішаю з далеких Америк, Канад і всіх-всіх подорожей. Я не можу розуміти, чому так тягне, але таке відбувається з молодості. Навіть після двохмісячного перебування у Нью-Йорку, де ми грали виставу, поспішаю повернутися до рідного дому. Незважаючи на численні пропозиції працювати за кордоном, моє серце завжди з Україною. Коли приїжджаю на Полісся, не можу надихатися ароматом нашої землі та сіна…

Дякуємо Вам за приділений час і з нетерпінням чекатимемо у залі.

  • З Богом!

Запитання ставили Елеонора Гуськова, В’ячеслав Гусаков, фото В’ячеслава Гусакова.

One Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *