Понеділок, 1 БерезняПерший регіональний
Shadow

На території «Асканія-Нова» продовжують вимирати рідкісні сірі журавлі

На території біосферного заповідника «Асканія-Нова» продовжують вимирати рідкісні сірі журавлі, які під час перельоту транзитом зупинилися в заповіднику. За словами директора «Асканії-Нова» Віктора Гавриленка, станом на 15 січня 2021 року зафіксовано смерть 206 пернатих.

Попередньо встановлено, що понад 200 журавлів загинули через токсичне отруєння, яке призвело до тяжких наслідків.

Також сильнотоксичними виявилися й проби зерна, відібрані на полях поблизу с. Ясна Поляна та смт Асканія-Нова. При дослідженні виявлено неідентифіковану речовину.

Директор заповідника припускає, що журавлі гинуть, адже могли харчуватись зерном, обробленим хімікатами, яке посіяне фермерами на навколишніх полях для боротьби з гризунами. 

Остаточну причину загибелі птахів встановлюють спеціалісти.

Живими наразі залишилися 52 особини. Вони перебувать біля озера на території Великого Чапельського поду. Аби журавлі не літали де-інде в пошуках харчу, їм розсипали корм.

«Звичайно, немає гарантій, чи виживе хтось з цієї зграї. Вони не можуть далеко перелетіти, адже в них точно пошкоджені легені, вони хриплять. Я дуже чекаю на результати досліджень столичної криміналістичної лабораторії, де мають встановити, яким саме препаратом отруїлися птахи», – розповів директор біосферного заповідника «Асканія Нова» Віктор Гавриленко.

За його словами, невтішна ситуація, яку ми спостерігаємо наразі – це багаторічна проблема, яка довгий час замовчувалось. З року в рік, через зухвалі вчинки аграріїв, помирають тварини та птахи, які харчуються зерном на потравлених полях.

«Це питання просто випливло і набрало розголосу в заповіднику «Асканія-Нова». А насправді
воно систематичне. Ми скануємо не тільки наш заповідник, а й весь південний степовий регіон. І ми бачимо, як з року в рік падає чисельність птахів. Багато померло граків. Мисливці розказували, що знаходили неживих фазанів, канюків, куріпок. А все через потужне аграрне лобі, які необережно розсипають отруту на своїх полях», – зазначив Віктор Гавриленко.

Директор заповідника додає, що ситуації з журавлями можна було б уникнути, якщо б радіус заповідника з суміжними територіями був більшим, а не 40 км, як це є наразі. В ідеалі біосферні заповідники України мають розгортатися на територію не менш ніж 6 тис кв км. Це приблизно 600 тис гектарів. Але, як стверджує Віктор Гавриленко, дозволити собі таке може, наприклад, Канада чи Австралія, але аж ніяк не Україна. Адже знайти таку масштабну ділянку в межиріччі Дніпро-Молочна – неможливо через розкопані території.

Хочете отримувати найважливіші новини? Підписуйтеся на наш канал в ЮтубіTelegram та Instagram.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *