Субота, 12 ЧервняПерший регіональний
Shadow

У Херсон прилетіла чехівська «Чайка»

У Херсонському музично-драматичному театрі імені М. Куліша до Міжнародного дня театру відбулася прем’єра п’єси відомого класика світової літератури Антона Чехова «Чайка». До речі, ця п’єса є візитівкою Московського Художнього театру, а стилізований силует чеховської чайки за ескізом Федора Шехтеля став емблемою МХТ.

Захоплюєче дійство розпочинається з перфоменсу. У холі театру лунає спів у супроводі саксофону. Так гостей зустрічає Чайка – її роль виконує артистка-вокалістка Наталя Вишневська-Буренко.

За словами генерального директора-художнього керівника Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша Олександра Книги, вистав Чехова на херсонській сцені давно не було. 

Олександр Книга:

«Прийшов час і суспільство вимагає якихось серйозних речей. Цю виставу режисер зробив більш в модернізованому плані, але дуже обережно віднісся до текстів Антона Чехова. Сподіваюся, вона займе гідне місце в афішах нашого театру». 

 «Чайка» вважається одним із найскладніших творів Чехова, яку він назвав комедією, але дещо некласичною. Вперше п’єсу було опубліковано в журналі «Російська думка» у 1896 році. І в цьому ж році відбулася прем’єра на сцені петербурзького Александрінського театру.

Херсонські актори разом з глядачами розмислюватимуть про те, до чого призводять почуття та чи живемо ми або удаємо.

Коротко про сюжет. Теплий літній вечір, публіка збирається на березі річки для перегляду вистави в стилі «нове мистецтво». Її спеціально для своєї коханої Ніни Зарічної написав і поставив молодий драматург Трепльов. Та ніхто не може гідно оцінити творчість хлопця. Адже самі страждають від нерозділеного кохання і почуваються нещасливими.  Після невдалої прем’єри, Трепльов починає морально з’їдати себе.

Режисеру Андрію Маю вдалося показати на херсонській сцені нові форми театрального мистецтва, зокрема на великому екрані транслювалася гра акторів  і глядацька зала. Комусь такий ефект припав до вподоби, оскільки дозволяв розгледіти гру акторів з іншої сторони, побачити реакцію глядачів. Проте не всі схвально поставилися до чоловіка у чорному, який постійно пересувався по сцені за акторами та знімав їх на мобільний телефон. Якщо на початку вистави у глядача виникало запитання «хто це?», то потім відволікало від гри акторів. 

«Я маю прагнення, щоб глядач, який прийде, вийшов з думками про власне життя. Про той власний вибір, який він робить щоденно, буденно. Відповідаючи на питання, які задає собі головний герой: хто я, що я? І можливо це стане поштовхом для власної рефлексії», – розповідає режисер Андрій Май.

Народна артистка України Олена Галл-Савальська грає роль пані Ірини Аркадіної – успішної, але самолюбивої актриси, яка байдужа до проблем своїх рідних. 

Одну з центральних фігур п’єси – Ніну Зарічну, яка всім серцем прагне стати акторкою театру, виконує Ірина Рура. У реальному житті молодій дівчині це вже вдалося зробити. Ірина навчалася у Всеросійському державному університету кінематографії ім. Герасимова, була задіяна у низці спектаклів та фільмографії. А з вересня 2019 року працює у Херсонському театрі. 

Ірина Рура:

«Для мене велика підказка те, що Ніна – це для мене прообраз Афелії з Шекспірівського «Гамлета», тому що сам Чехов багато відсилок дає на Гамлета. Там багато схожих моментів. Для мене Аркадіна – це та ж Гертруда, Трепльов-це Гамлет, Ніна – це Офелія. І саме з Шекспіра я брала для себе якісь речі, щоб більше її відчути».

Експресивності виставі надав голос чайки. Вигуки пташки тримали глядача в напруженні від першої й до останньої хвилини. 

Як прокоментувала арт-критик Юлія Манукян, на новій «Чайці» було багато чайки:

«Нав’язливість її – аудиальная, перш за все, спочатку потішила, потім роздратувала, в якийсь момент стала вірусною. Всі герої, виконавці пластичних етюдів (в костюмах з елементами пташиного пір’я) і «вокалістка» три години перемежали свою промову характерним чаечним криком. Чайка була всюди, і жива (в відео), і мертва (як муляж-трофея), і опудалом. Цей високий символізм прочертив жирну червону лінію розуміння, що до чого (на світі багато людей, котрі поверхньр знають спадщина Чехова)».

Розбитий та зневірений Трепльов вбиває чайку і кладе її до ніг Ніни Зарєчної зі словами: “Так само я вб’ю себе”. Чи мала вистава трагічний фінал та чи знайшли герої відповіді на одвічні питання, які не давали їм щасливо жити, можете дізнатися, завітавши на черговий показ вистави.

Катерина Чобітько

Фото: Юлія Манукян

Хочете отримувати найважливіші новини? Підписуйтеся на наш канал в ЮтубіTelegram та Instagram.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *