П’ятий президент України (2014–2019), народний депутат України, голова партії «Європейська солідарність».
Політична діяльність
Був народним депутатом України кількох скликань: III, IV, V, VII та IX (1998–2014, з 2019). Займав посаду міністра закордонних справ (2009–2010) в уряді Юлії Тимошенко та міністра економіки та торгівлі (2012) в уряді Миколи Азарова. Також був членом Ради Національного банку України (2007–2014) та секретарем РНБО з лютого по вересень 2005 року. Кандидат юридичних наук.
Освіта
Народився у місті Болград на Одещині. У 1989 році закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету ім. Т. Шевченка, здобувши кваліфікацію економіста-міжнародника. У 2002 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні”.
Бізнес та кар’єра
У 1990-1991 роках працював заступником гендиректора Об’єднання малих підприємств та підприємців “Республіка”. У 1991-1993 роках був гендиректором АТ Біржовий дім “Україна”. З 1993 до 1998 року обіймав посади гендиректора ЗАТ Український промислово-інвестиційний концерн (Укрпромінвест), президента ВАТ Завод Ленінська кузня, голови ради АКБ Мрія та голови наглядової ради ВАТ Вінницька кондитерська фабрика.
Політична кар’єра
З 1998 року почав політичну кар’єру, ставши народним депутатом України. У Верховній Раді III скликання приєднався до фракції СДПУ(о), де згодом став членом політради партії. Проте після двох років співпраці залишив СДПУ(о) через конфлікт із керівництвом партії та очолив партію «Солідарність» і однойменну парламентську фракцію.
У 2002 році став членом фракції «Наша Україна» та увійшов до президії партії Народний Союз Наша Україна. У Верховній Раді IV скликання очолював бюджетний комітет, а після виборів 2006 року — комітет із питань фінансів та банківської діяльності.
Порошенко має тісні стосунки з Віктором Ющенком, третім президентом України, як політичні, так і дружні. Після Помаранчевої революції 2004 року, де він був активним учасником, заявив, що розділяє бізнес та політику, передавши управління Укрпромінвестом своєму батькові Олексію Порошенку.
Рада національної безпеки та оборони
У лютому 2005 року став секретарем РНБО, але вже у вересні залишив посаду через звинувачення в корупції та лобіюванні особистих інтересів.
Міністерські посади
У жовтні 2009 року був призначений міністром закордонних справ України, а в березні 2010 року його змінив Костянтин Грищенко. У березні 2012 року став міністром економічного розвитку та торгівлі України.
Участь у Майдані
Взимку 2013-2014 років активно підтримував Євромайдан. Після втечі Віктора Януковича на дострокових президентських виборах 25 травня 2014 року отримав 54,7% голосів виборців. Інавгурація Порошенка як п’ятого президента України відбулася 7 червня 2014 року.
Президентські вибори 2019
29 січня 2019 року висунув свою кандидатуру на президентські вибори як самовисуванець. У першому турі 31 березня 2019 року набрав 15,94% голосів та вийшов у другий тур, де 21 квітня 2019 року програв Володимиру Зеленському, набравши 24,4% голосів.
Парламентські вибори 2019
На парламентських виборах 2019 року очолив виборчий список партії «Європейська Солідарність». Партія отримала 8,10% голосів і 23 місця у Верховній Раді IX скликання, де Порошенко став членом комітету з питань інтеграції з ЄС.
Статки
Влітку 2006 року його активи оцінювалися у $505 млн, у 2007 році — $756 млн, а у 2008 році — $1,450 млрд. Основні активи включали кондитерську корпорацію ROSHEN, автокорпорацію Богдан та завод Ленінська кузня. У 2014 році його статки становили $1,3 млрд, але після 2015 року він був виключений зі списку Forbes. У 2020 році Forbes Україна оцінив його статки в $1,4 млрд.
Звання та нагороди
Заслужений економіст України, лауреат міжнародної премії ім. П. Орлика, Державної премії України у галузі науки та техніки. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів.
Сім’я та хобі
Одружений із Мариною Анатоліївною Порошенко, лікарем. Має чотирьох дітей: сина Олексія, дочок Євгенію та Олександру, сина Михайла. У вільний час любить проводити час із сім’єю, грати в теніс та читати англомовну літературу. Є шанувальником живопису, особливо імпресіонізму.
Його батько — Олексій Порошенко (1936-2020), був гендиректором ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн». Петро Порошенко мав старшого брата Михайла, який загинув у 1997 році в автокатастрофі.
