Народний депутат України, двічі обіймала посаду прем’єр-міністра України (2005, 2007–2010). Перша жінка, яка стала прем’єр-міністром України. Голова партії «Батьківщина» та блоку Тимошенко з 2001 року.
Політична діяльність
Народний депутат України кількох скликань: II, III, IV, V, VI, VIII та IX. Обіймала посаду віцепрем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу (1999-2001). Кандидат економічних наук (1999). Тричі брала участь у президентських виборах (2010, 2014, 2019).
Місце народження та освіта
Народилася в Дніпропетровську. У 1984 році з відзнакою закінчила економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету, отримавши спеціальність економіста-кібернетика. Має ступінь кандидата економічних наук і є автором понад 50 наукових праць.
Бізнес
Після закінчення університету працювала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі ім. Леніна. У 1988 році разом із чоловіком відкрила мережу відеосалонів. З 1989 по 1991 рік обіймала посаду комерційного директора Дніпропетровського молодіжного центру «Термінал». З 1991 року була генеральним директором корпорації «Український бензин» (КУБ), яка торгувала паливно-мастильними матеріалами. У 1995 році стала президентом корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), яка заробляла на бартерних угодах, обмінюючи продукцію українських підприємств на енергоресурси.
Політична кар’єра
У 1997 році, будучи генеральним директором ЄЕСУ, стала народним депутатом України, вигравши проміжні вибори на Кіровоградщині. Завдяки підтримці Павла Лазаренка, її компанія досягла фінансового успіху. У вересні 1997 року Лазаренко очолив партію «Громада», а Тимошенко стала його першим заступником. У 1998 році вдруге стала народним депутатом. У грудні 1999 року очолила партію «Батьківщина» і перейшла з Верховної Ради на посаду віцепрем’єра з питань ПЕК в уряді Віктора Ющенка.
У січні 2001 року проти Тимошенко було висунуто звинувачення у контрабанді та службовому підробленні, через що її звільнили з посади і вона провела понад місяць у СІЗО. Після цього активно боролася проти режиму Леоніда Кучми і очолила «Блок Юлії Тимошенко» (БЮТ).
У 2002 році БЮТ разом із блоком «Наша Україна» створили коаліцію «Сила народу» для підтримки Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року. Тимошенко була однією з лідерів Помаранчевої революції. Після перемоги Ющенка у лютому 2005 року стала прем’єр-міністром, але втратила посаду через сім місяців через напружені стосунки з оточенням президента.
У березні 2006 року БЮТ здобув 129 мандатів у Верховній Раді, але не зміг створити коаліцію з «Нашою Україною» та СПУ. Тимошенко стала лідером опозиції. У вересні 2007 року на дострокових виборах БЮТ отримав 156 мандатів. У грудні 2007 року була обрана прем’єр-міністром вдруге.
У 2010 році балотувалася на пост президента України, але програла Віктору Януковичу у другому турі. Після цього проти неї було порушено кілька кримінальних справ, зокрема «газову справу», за яку її засудили до 7 років ув’язнення. Це викликало міжнародний резонанс та підтримку з боку світових політиків. У лютому 2014 року після втечі Януковича Верховна Рада ухвалила постанову про її звільнення.
На президентських виборах 2014 року посіла друге місце. У жовтні 2014 року партія «Батьківщина» пройшла до Верховної Ради з результатом 5,68%. На виборах 2019 року знову балотувалася на пост президента, але посіла третє місце.
На позачергових парламентських виборах 2019 року партія «Батьківщина» отримала 24 місця у Верховній Раді IX скликання, а Тимошенко стала головою фракції та членом комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
Сім’я
Чоловік Юлії Тимошенко — Олександр, бізнесмен, був її захисником під час судового процесу у 2011 році. На початку 2012 року отримав притулок у Чехії, але повернувся до України після звільнення дружини. Донька Євгенія — випускниця Лондонської школи економіки, активно захищала матір під час її ув’язнення. Одружена з одеським бізнесменом Артуром Чечоткіним, виховує трьох дітей: двох синів і доньку.
